Свобода панорами у вільній країні
Що таке свобода панорами
Свобода панорами — це можливість вільно фотографувати, змальовувати або знімати на відео твори архітектури та мистецтва, які знаходяться в громадському місці, і публікувати такі зображення чи відео.
Свобода панорами існує у багатьох розвинених країнах світу — зокрема в більшості країн ЄС, у США та Японії. Навіть у КНДР та Росії є таке положення у законодавстві.
На жаль, в Україні законодавство про авторське право не передбачає таких норм.
Що передбачає чинне українське законодавство
Наразі українське законодавство дозволяє відтворювати твори архітектури та мистецтва лише з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії.
Тобто, якщо ви бажаєте опублікувати свої фото чи відео будівлі або пам'ятника, станції метро чи меморіальної дошки, вам необхідно отримати на це дозвіл у автора (архітектора або скульптора). Дозвіл не потрібен, лише якщо автор помер понад 70 років тому — у такому разі твір перебуває в суспільному надбанні.
Тобто фактично публікація фотографій більшості радянських будівель чи скульптур і абсолютно всього, створеного за часів незалежності, вимагає дозволу автора. Під цю норму підпадає все: від будівлі Верховної Ради (для фотографування якої потрібен дозвіл спадкоємців архітектора Заболотного) до сільських пам'ятників Тарасові Шевченку чи жертвам Голодомору.
Архітектори та скульптори зазвичай згодні на використання зображень своїх творів за умови зазначення їх імені, але пересічному фотографу дуже важко зв'язатись з ними.
Свобода панорами у вільній країні
Свобода панорами, над втіленням якої ми працюємо, передбачає вільне відтворення «… засобами малювання, фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або публічний показ творів архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, скульптури, що постійно розташовані у громадських (доступних для широкої публіки) місцях, відкритих для вільного відвідування» без згоди власника авторських прав. Використання таких зображень та відео має бути дозволене також і в комерційних цілях.
Для чого це потрібно
Наявність свободи панорами не шкодить авторам: зазвичай архітектори та скульптори отримують винагороду за факт створення свого твору. Натомість від визнання свободи панорами в законодавстві України виграє широке коло українців — від пересічних фотоаматорів (адже навіть просте фото з пам'ятником, опубліковане в мережі, може вважатися порушенням закону!) до художніх фотографів та кінематографістів, які отримають змогу без перешкод знімати фільми про сучасні архітектуру та мистецтво.
Якби в Україні була свобода панорами, то країна виглядала б більш привабливою для туристів. Адже в Україні багато сучасних пам'яток, зображення яких ми хотіли б бачити в путівниках чи фотоальбомах, в освітніх курсах і картах Google, комп'ютерних іграх і соціальних мережах — і ми маємо дати можливість укладачам таких матеріалів вільно публікувати фотографії, не переймаючись, що вони цим порушать закон.
Це також дало б поштовх для розвитку багатьом освітнім проектам, зокрема і на вільних ліцензіях, таким як Вікіпедія. Зокрема, саме через відсутність «свободи панорами» в Україні з Вікісховища, сестринського проекту Вікіпедії, були вилучені фото ряду українських пам'яток, серед яких і будівля Верховної Ради України.
Що таке свобода панорами
Свобода панорами — це можливість вільно фотографувати, змальовувати або знімати на відео твори архітектури та мистецтва, які знаходяться в громадському місці, і публікувати такі зображення чи відео.
Свобода панорами існує у багатьох розвинених країнах світу — зокрема в більшості країн ЄС, у США та Японії. Навіть у КНДР та Росії є таке положення у законодавстві.
На жаль, в Україні законодавство про авторське право не передбачає таких норм.
Що передбачає чинне українське законодавство
Наразі українське законодавство дозволяє відтворювати твори архітектури та мистецтва лише з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії.
Тобто, якщо ви бажаєте опублікувати свої фото чи відео будівлі або пам'ятника, станції метро чи меморіальної дошки, вам необхідно отримати на це дозвіл у автора (архітектора або скульптора). Дозвіл не потрібен, лише якщо автор помер понад 70 років тому — у такому разі твір перебуває в суспільному надбанні.
Тобто фактично публікація фотографій більшості радянських будівель чи скульптур і абсолютно всього, створеного за часів незалежності, вимагає дозволу автора. Під цю норму підпадає все: від будівлі Верховної Ради (для фотографування якої потрібен дозвіл спадкоємців архітектора Заболотного) до сільських пам'ятників Тарасові Шевченку чи жертвам Голодомору.
Архітектори та скульптори зазвичай згодні на використання зображень своїх творів за умови зазначення їх імені, але пересічному фотографу дуже важко зв'язатись з ними.
Свобода панорами у вільній країні
Свобода панорами, над втіленням якої ми працюємо, передбачає вільне відтворення «… засобами малювання, фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або публічний показ творів архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, скульптури, що постійно розташовані у громадських (доступних для широкої публіки) місцях, відкритих для вільного відвідування» без згоди власника авторських прав. Використання таких зображень та відео має бути дозволене також і в комерційних цілях.
Для чого це потрібно
Наявність свободи панорами не шкодить авторам: зазвичай архітектори та скульптори отримують винагороду за факт створення свого твору. Натомість від визнання свободи панорами в законодавстві України виграє широке коло українців — від пересічних фотоаматорів (адже навіть просте фото з пам'ятником, опубліковане в мережі, може вважатися порушенням закону!) до художніх фотографів та кінематографістів, які отримають змогу без перешкод знімати фільми про сучасні архітектуру та мистецтво.
Якби в Україні була свобода панорами, то країна виглядала б більш привабливою для туристів. Адже в Україні багато сучасних пам'яток, зображення яких ми хотіли б бачити в путівниках чи фотоальбомах, в освітніх курсах і картах Google, комп'ютерних іграх і соціальних мережах — і ми маємо дати можливість укладачам таких матеріалів вільно публікувати фотографії, не переймаючись, що вони цим порушать закон.
Це також дало б поштовх для розвитку багатьом освітнім проектам, зокрема і на вільних ліцензіях, таким як Вікіпедія. Зокрема, саме через відсутність «свободи панорами» в Україні з Вікісховища, сестринського проекту Вікіпедії, були вилучені фото ряду українських пам'яток, серед яких і будівля Верховної Ради України.